Встановлення імплантів

• відсутню травматизацію (депульпацію, препарування під коронки) сусідніх зубів;
• кращу естетику у порівнянні з класичними мостоподібними протезами;
• стабільнішу фіксацію ортопедичної конструкції та використання незнімних протезів там, де раніше виникала необхідність знімних конструкцій;
• можливість заміщення як одного втраченого зуба, так і великих дефектів.

Проте, даний метод має певні протипокази, наприклад гості інфекційні захворювання чи загрозливі для життя стани. Також є низка захворювань, як от цукровий діабет, ревматизм чи інші, що вимагають корекції стану пацієнта перед встановленням імплантатів.

Дентальна імплантація за класичним протоколом відбувається наступним чином:

1. Перший етап – хірургічний. Передбачає знечулення, створення доступу до кістки, формування кісткового ложа імплантату з використанням сверл та власне встановлення титанового імплантату із наступним ушиттям слизової оболонки. Протягом 4-6 місяців кісткові клітини проростають в поверхню імплантату, чим забезпечують його надійну фіксацію. Після цього періоду встановлюється формувач ясен для створення правильного контуру ясен навколо майбутньої коронки.
2. Другий етап – ортопедичний. Замість формувача ясен в імплантат встановлюється трансфер та знімається відбиток (посилання на відбитки якшо таке є) для перенесення положення імплантату на модель. Після чого в лабораторії виготовляють необхідну ортопедичну конструкцію, яка з’єднується із імплантатом за допомогою абатмента – надясенної частини імплантату (аналога зубної культі) завдяки гвинтовій або цементній фіксації.

Варто пам’ятати, що для довготривалого і належного функціонування ортопедичних конструкцій з опорою на зубні імплантати необхідні регулярні огляди в лікаря стоматолога та підтримання гігієни ротової порожнини.